Медовуха – це слабоалкогольний напій, який виготовляється шляхом природного бродіння бджолиного меду. До її складу в обов’язковому порядку входять натуральний мед, вода, дріжджі. В залежності від виду напою і рецепту, за яким він готується, до медовухи можуть додавати етиловий спирт, хміль, різноманітні прянощі, корінці, трави, ягоди, фрукти та інші інгредієнти.

Наскільки ж міцна медовуха

В «сухих» напоях вміст спирту складає 9-11%. В напоях, в яких від початку масова частка меду була більшою, і міцність вища. В більшості випадках вона не перевищує 14 %. І хоч за народним повір’ям, голова людини, котра скуштувала медовуху, буде все розуміти, а ноги не йтимуть, проте на практиці все набагато оптимістичніше. Однак трапляється, що виробники видають за медовуху суміш меду і спирту. Такий напій однозначно міцніший, але й медовухою його називати не слід. Скоріше, це горілка, яку підсолодили за допомогою меду.

В залежності від міцності і строку виготовлення розрізняють медовуху:

  • звичайну,

  • молоду,

  • ставлену,

  • міцну.

На міцність медовухи впливають температура настоювання, час витримки, якість і вид інгредієнтів, післяфільтраційні умови.

В старовинних рецептах хмільного меду, які не передбачали використання дріжджів і хімічних добавок, процент алкоголю не мав перевищувати 5-6 %. Однак за сучасних умов практично неможливо отримати подібний результат.

Потрібно відмітити, що існують рецепти і безалкогольної медовухи, яка чимось нагадує квас на основі меду. При виготовленні такого напою пропускається етап основного бродіння. У приготовлену таким чином медовуху можна при бажанні додати спирт.

Напій богів, що дарує безсмертя і божественну мудрість. Напій, що робить людину вельми красномовною і надає дар чарувати словом. Напій з дивовижними цілющими властивостями. Це все про легендарний медовий продукт, облюбований нашими предками і належним чином оцінений багатьма сучасниками, - медовуху.

Медовуха – напій на основі меду, котрий в своєму сучасному вигляді з’явився в XIX столітті, а популярність завоював вже в наступному столітті. За часів радянської влади бджільництво було надзвичайно поширеним. Тоді часто відбувалось відкачування незрілого меду, котрий не зберігався довго і не був придатним для продажу. Тому деякі бджолярі вигадали спосіб його утилізації. Вони додавали в мед звичайні хлібопекарські дріжджі. Згодом були розроблені технології, що дозволяли зброджувати не лише незрілий, а й повністю готовий мед.

Сучасні технології приготування медовухи

Спосіб виготовлення сучасної медовухи дуже нагадує процеси виноробства. Лише роль виноградного соку тут грає водно-медовий розчин, який називають «ситою». Дріжджі сприяють зброджуванню сити, після чого напій зливають з осаду і відстоюють. Поступово напій світлішає, його переливають у чисту ємність. Дозріваючи, медовуха стає все міцнішою і набуває приємного смаку. Всі процеси бродіння, дозрівання повинні відбуватися у приміщенні зі сталою низькою температурою. Найкраще для цих цілей підходить погріб.

Багатовікову історію алкогольних напоїв з меду можна порівняти з історією виноробства. А деякі дослідники вважають, що вони з’явились задовго до появи вина, і принципи їх виробництва були вже потім запозичені виноробами. В багатьох мовах збереглись стійкі вирази, про дослівний зміст котрих вже ніхто не задумується. Наприклад, «медовим місяцем» наші предки називали період, коли молодята на протязі чотирьох тижнів після весілля споживали слабоалкогольні медові напої. Вважалось, що це допомагає зачаттю первістка чоловічої статті. За іншою версією молодятам традиційно дарували діжечку меду.

Коли ж з’явились перші медові напої

На думку деяких дослідників, напої на основі меду почали готувати 7000-6000 тисяч років до нашої ери. Археологічні знахідки свідчать, що вже тоді був поширені ці п’янкі напої. На стінах гробниць можна знайти зображення циклів їх приготування. Згадки про медові напої зустрічаються в одній із священних книг індусів. Древні індоєвропейці вважали, що в потойбічному світі течуть медові ріки, а дощ – це медова ріка, що пролилась на землю. Бджоли для них були не просто корисними комахами, а посередниками між людьми і богами. Споживання медового напою у багатьох народів асоціювалось з наближенням до божественного.

Міцні алкогольні напої, основною сировиною для яких був мед, виготовляли і древні європейські народи. Їх вельми поціновували пікти і валлійці, германці і скандинави, греки і литовці та багато інших.

Яким був питний мед за часів Київської Русі

Медовий напій в Київській Русі спочатку називався просто «медом», «медом питним», «хмільним медом». Готували його кількома способами, котрі відрізнялися між собою затратами часу, сировиною і рівнем складності процесу.

Мед ставлений

Найпершим з’явився ставлений мед. В його склад входили дві треті меду і одна третя натурального соку ягід. В основному використовували малиновий або вишневий сік. Додавання води рецептом не передбачалось. Вказана суміш піддавалась процесу природного бродіння у відкритих чанах або великих діжах, в які поміщалось близько півтори сотні відер. Після цього суміш ще багато разів переливали і видержували в просмалених діжах. Діжі закопували в землю на термін від 15 до 40 років. Цей процес нагадував приготування вина. Мед міг видержуватись і 5-8 років, але такий напій вважали надто «молодим».

Мед хмільний

Вже в X столітті ставленому меду, який надто довго визрівав, почали шукати заміну. І альтернатива знайшлась. Нею став хмільний мед, який був більш доступним і більш міцним. В медово-ягідну суміш для прискорення бродіння додавали заздалегідь приготовлений медовий оцет і хміль. В усьому іншому процес приготування майже не змінився, однак напій був готовий до споживання вже через 3 роки. Хмільний мед п’ятирічної видержки вважався середнього рівня якості, а десятирічний – подавали до столу в багатих домах.