Так з надією запитував легендарний Карлсон, котрий живе на даху, свого друга Малюка. Та й сьогодні практично неможливо знайти людину, котра не куштувала і не любила б ці ароматні і корисні солодощі. Їх варять і зі звичних ягід і фруктів, як то яблука, сливи, абрикоси, смородина, і з екзотичних для нашої кліматичної зони плодів типу манго, ананасів, ківі, і із зовсім неочікуваних продуктів – ялинових шишок, огірків, кавунових шкірок.

Солодка історія

Власне кажучи, всі сучасні солодощі беруть свій початок саме від таких продуктів, як варення та джем. Навіть саме слово «кондитер» походить від італійського слова «candire», що означає «варити в цукрі».

Спочатку солодощі отримували шляхом виварювання продуктів в медові. Наприклад, древні греки таким чином уварювали айву, римляни – яблука, сливи, груші и трояндові пелюстки. Однак найбільш винахідливими виявились жителі Близького Сходу, котрі готували з меду та фруктів за тією ж технологією свій легендарний рахат-лукум.

Першими, хто навчився готувати варення в традиційному розумінні цього слова, були перси. Пояснюється це тим, що в Персії цукор з’явився значно раніше, ніж в Європі. Однак персидське варення було своєрідним, в нього додавали велику кількість спецій, а сама страва використовувалась в якості приправи до гострих наїдків.

В Європу варення потрапило в XIV столітті, проте масову популярність воно отримало набагато пізніше, коли для європейців відкрився доступ до дешевого колоніального цукру. В українців та росіян термін «варення» виник наприкінці XVIII-на початку XIX століття для позначення варених солодощів. Часто замість нього вживали термін «кандирування» (спосіб варки в цукровому сиропі). Зараз в міжнародній кулінарній термінології слово «варення» використовується стосовно саме наших національних способів кандирування.

Солодка родина

Варення готують так, щоб окремі шматочки фруктів або навіть і цілі невеликі фрукти і ягоди зберегли свою форму в густому прозорому сиропі. В нашій країні популярністю користується і повидло – розварена субстанція із фруктів і ягід, перетворених в пюре.

Ще один родич варення, англійський та французький джем передбачає уварювання плодів до однорідної желеподібної маси. Такий ефект можливий лише після їх попереднього перетирання. Джем може складатися з декількох видів фруктів чи ягід, але хоча б один з них має обов’язково містити пектин – натуральний полісахарид, котрий сприяє загустінню і утворенню в’язкої консистенції. Такими якостями можуть похвалитись, наприклад, яблука або смородина.

Французький конфітюр має вигляд густого желе з ягодами і фруктами, що рівномірно розподілені в ньому. Мармелад – це пюре з ягід та фруктів, настільки густе, що його можна різати ножем.

Солодка література

Варення та його іноземні родичі знайшли достойне відображення в світовій прозі та поезії. На відміну від славнозвісного Карлсона, Аліса Люїса Керолла варення навпаки не любила, про що і заявила сміливо Королеві. А от Їжачок в тумані завжди ходив в гості з горщиком малинового варення.

Часто згадував варення та різноманітні солодощі в своїх вторах Микола Гоголь, котрий взагалі був майстром опису смачних наїдків. Не відставав від нього і Лев Толстой. Зокрема в його «Анні Кареніній» можна знайти детальний опис приготування цих ягідних солодощів.

В меню ресторану «Медівня» представлені різні види варення до чаю власного виробництва. У нас ви зможете насолодитись дивовижним смаком та вишуканим виглядом цих солодощів, котрими смакували наші предки і котрі не втрачають свою актуальність і на наших столах.

Недарма кажуть, що варення – це пам'ять про літо, і консервують не ягоди, фрукти, а відчуття тепла і щастя. Завітайте до нас, і ви переконаєтесь у цьому на власному досвіді!