Майже ні для кого не секрет, що кава, перед тим як потрапити до нас в філіжанки, росте собі спокійно на деревах. Але мало кому відомо, що світова флора нараховує близько двохсот видів цих дерев, з яких лише два використовуються для створення звичного для нас напою. Всі інші ж – грають роль кондитерських добавок. Ці два дерева – це загальновідомі арабіка та робуста. І саме вони слугують сировиною для виробництва 90% кави. То ж давайте спробуємо вияснити, котре з цих дерев дає кращі кавові зерна і котрому з них ми маємо завдячувати найприємнішим смаком і найвишуканішим ароматом кави.

Аравійська арабіка

Батьківщиною арабіки є Ефіопія. Це аравійське кавове дерево, як прийнято його називати, відоме з XIV століття і є найбільш поширеним серед інших рослин даного виду. Культивується арабіка майже у всіх тропічних країнах. І близько 70 % всієї кави в світі має смак саме арабіки.

Це доволі примхливе дерево, яке не любить тропічну жару і потребує тимчасової тіні і достатньої вологи. Найкраще воно росте на добре здобрених ґрунтах гірських районів. Постійний і багатий врожай можливий тільки за регулярної профілактики захворювань і за повної відсутності температур нижче нуля. Середньодобова температура не має опускатись нижче +15°.

Невисоке дерево арабіки, покрите запашними білими суцвіттями, має напрочуд чарівний вигляд. Для дозрівання плодів потрібно більш ніж 8 місяців. Дерева дають плоди на третій-четвертий рік. Найбільш якісний напій готується із зерен, що виростають в перші роки плодоношення дерева.

Смак кави арабіки залежить від поєднання багатьох факторів: кислотності ґрунтів, кількості сонячних днів під час процесу вегетації, періодичності поливів, висоти проростання дерева над рівнем моря, наявності захворювань дерева і впливу на нього шкідників, географічної належності виду.

Уваги заслуговує той факт, що за найсприятливіших умов одне дерево арабіки дає близько 5 кг плодів, котрі в свою чергу приносять лише 1 кг зерен. Зерна арабіки доволі великого розміру і мають трішки видовжену форму. Вони на 18% складаються з ароматичних масел і лише на 1,5% - з кофеїну. Майже в однакових пропорціях в них присутні білки, жири, цукор. Обжарені зерна можуть похвастатись і наявністю вітаміну PP.

Сила робусти

Робуста родом із Центральної Африки. Як окремий вид вона виділилась тільки в кінці XIX століття. Робуста перекладається як «сильний». Дерево і справді доволі сильне, особливо в порівнянні зі своїм аравійським родичем. Росте воно на рівнинах і передгір’ях. Дерево високоросле, не боїться хвороб і може культивуватись в таких умовах, в яких арабіка просто не змогла б вижити.

Ароматні суцвіття робусти мають двокольорове забарвлення. Для дозрівання плодів потрібно на 2 місяці більше порівняно з арабікою, але дерева дають значно більший врожай. Округлі зерна містять вдвоє більше кофеїну. Однак не дивлячись на всі ці цілком очевидні переваги робусти, лише 20 % світової кави виробляється із зерен цього дерева. Досвідчені дегустатори і просто знавці кави оцінюють якість зерен робусти нижче в порівнянні із зернами арабіки.

Підсумовуючи, можна сказати, що істинні гурмани надають перевагу арабіці. Вона має більш м’який, вишуканий і ніжний смак, що віддає кислинкою. Робуста відрізняється більш міцним і трішки в’яжучим смаком. З іншого боку, лише робуста дає пінку, що її так полюбляють прихильники по всьому світу. Більшість поціновувачів кави знають, що для того, аби ми могли насолоджуватись збалансованим смаком, приємним ароматом і дивовижною пінкою, кава часто виготовляється у вигляді складної суміші, в якій арабіка і робуста гармонійно доповнюють одна одну, відкриваючи світові віковічну таємницю кави.