На думку деяких дослідників, перші кав'ярні в Україні з'явилися в середині XVII століття в Кам'янці-Подільському. В значній мірі цьому посприяло захоплення міста османами. Відтак в 1676 році була заснована перша кав’ярня, покликана задовольнити потреби турецьких військових. За деякими даними, за весь час перебування турецького війська в місті було відкрито близько 10 кав'ярень.

Однак все це лише припущення, не підтверджені документальними джерелами. А от відкриття кав’ярень у Львові на початку XIX століття – факт незаперечний. Розмови про їх появу часто звучать у контексті з іменем Юрія Кульчицького. Яке ж відношення має цей бравий запорізький козак до Львова і кави?

Кавові пригоди Кульчицького

В юності Кульчицький пішов на Січ і під час одного із славетних козацьких походів потрапив у полон до турків. В османській імперії він відмінно вивчив турецьку мову і спробував вперше запашний напій. Повернувшись з полону, Кульчицький попрацював і перекладачем, і імпортером товарів зі сходу, аж поки під час турецької облоги Відня, в якому він на той час мешкав, у 1683 році доля не подарувала йому шанс повністю змінити своє життя.

Кульчицький зголосився послужити листоношею між гарнізоном, що обороняв місто, під керівництвом графа Штаргемберґа і військом князя Лотарiнгського, котре поспішало на допомогу графу. Складність полягала в тому, що на шляху, що пролягав між ними, отаборилось багатотисячне вороже військо, оминути яке було неможливо. Кульчицький ще з одним сміливцем переодягнулись у турецький одяг і відправились в небезпечну дорогу. Вони відмінно впорались із своєю задачею і повернулись додому цілі й неушкоджені.

Незабаром перед переважаючими силами союзників ворог відступив. І в нагороду за свої послуги Кульчицький попросив віддати йому кілька мішечків кавових зерен, що залишили після себе турецькі війська. Граф Штаргемберґ вдовольнив його прохання, і невдовзі хоробрий і заповзятливий українець відкрив першу віденську кав’ярню, в якій подавався не чорний гіркий напій, звичний для турків, а підсолоджена кава з додаванням молока. З того часу віденці і пристрастились до цього запашного напою. Але ви запитаєте, до чого тут Львів. Відповідь проста.

Перше побачення Львова і кави

У 1772 році влада у Львові перейшла до австрійців. Австрійці, призвичаєні Кульчицьким до кави, вже через кілька років побудували знамениті цукерні, в котрих відвідувачів пригощали не тільки солодощами, а й цим запашним напоєм. Суто львівські кав’ярні з’явились дещо пізніше. I. Коморовський у своїй книзi "Альбом львiвський" згадує про кав’ярню 1829 року. З часом кав’ярень ставало все більше, у Львові почалась така собі кавоманія. Каву вживали всі: вдома й в гостях, натщесерце й після трапези. А деякі пані, навіть йдучи до церкви, брали з собою каву, щоб випити її після причастя.

Львівська кава в XX столітті

Якщо на початку століття кав’ярні залишались елітним місцем, де збирались переважно люди творчі, неординарні, то після війни 1940-1945 рр. їх просто не стало. Ні, ніхто не забороняв пити цей напій, але робити це можна було тільки вдома. І тільки в 1960-х роках почались відроджуватись львівські кав’ярні.

Уваги заслуговує той факт, що за радянської влади лише три підприємства-монополісти виробляли каву: в Санкт-Петербурзі, Москві та... Львові. Тут нічого не треба було розпочинати з нуля, достатньо було відродити колись добре налагоджене виробництво галицької кави.

Зараз Львів переживає новий виток кавоманії. І не останню роль в цьому відіграє ресторан «Медівня». Саме у нас ви зможете по-справжньому насолодитись цим таємничим напоєм, відчути весь букет його дивовижного смаку та аромату. Та що там смак, філіжанка терпкої кави наповнить вашу душу радістю, а тіло – бадьорістю.