Багатовікову історію алкогольних напоїв з меду можна порівняти з історією виноробства. А деякі дослідники вважають, що вони з’явились задовго до появи вина, і принципи їх виробництва були вже потім запозичені виноробами. В багатьох мовах збереглись стійкі вирази, про дослівний зміст котрих вже ніхто не задумується. Наприклад, «медовим місяцем» наші предки називали період, коли молодята на протязі чотирьох тижнів після весілля споживали слабоалкогольні медові напої. Вважалось, що це допомагає зачаттю первістка чоловічої статті. За іншою версією молодятам традиційно дарували діжечку меду.

Коли ж з’явились перші медові напої

На думку деяких дослідників, напої на основі меду почали готувати 7000-6000 тисяч років до нашої ери. Археологічні знахідки свідчать, що вже тоді був поширені ці п’янкі напої. На стінах гробниць можна знайти зображення циклів їх приготування. Згадки про медові напої зустрічаються в одній із священних книг індусів. Древні індоєвропейці вважали, що в потойбічному світі течуть медові ріки, а дощ – це медова ріка, що пролилась на землю. Бджоли для них були не просто корисними комахами, а посередниками між людьми і богами. Споживання медового напою у багатьох народів асоціювалось з наближенням до божественного.

Міцні алкогольні напої, основною сировиною для яких був мед, виготовляли і древні європейські народи. Їх вельми поціновували пікти і валлійці, германці і скандинави, греки і литовці та багато інших.

Яким був питний мед за часів Київської Русі

В Київській Русі мед був одним із найважливіших продуктів. Медом торгували із сусідами, ним же лікувались, з нього робили напої. Наші предки варили мед, пригощали ним гостей і споживали самі. Медові напої були у кожному домі, адже мед був вельми доступним продуктом. Недарма майже всі казки того часу закінчувались традиційно і дуже красномовно: «І я там був, мед-пиво пив. По вусам текло, а в рот не попало».

В ті часи існували три типи медових напоїв: ставлений (дві треті меду і одна третя ягідного соку), хмільний (з додаванням хмелю) і варений мед. Ці напої відрізнялись між собою складом і способом приготування. Однак жоден із них не містив води або спирту. Перші згадки в літописах про ставлений мед датуються 880 роком, про хмільний – 920 роком, про варений - 996 роком.

Звідки пішла назва напоїв із меду

Майже у всіх вищезгаданих народностей напої мали схожі назви, які походили від грецького слова «меду», тобто «п’янкий». У слов’ян це був «мед», у германців – «меет», у скандинавів – «мьод». Цікаво, що ця інтернаціональна назва медового напою не співпадала з національними назвами самої сировини, тобто натурального бджолиного меду.

Коли ж почали готувати відому нам медовуху

В першій половині XVI століття масове виробництво міцних медових напоїв значно скоротилось. Мед був поступово витіснений горілкою. В XVII столітті мед, як напій, практично зникає, втрачаються навіть рецепти його приготування, котрі у своїй більшості не фіксувались письмово, а передавались із уст в уста. Війни XVIII століття, масові переселення за часів Петра Першого нанесли остаточний удар по виготовленню стародавніх медових напоїв.

І лише в XIX столітті на хвилі зацікавленості до старовинних рецептів Київської Русі розпочалося виробництво медовухи. Готувалася вона за спрощеним рецептом. Процес бродіння максимально прискорювався, а готовий напій стерилізувався за допомогою кип’ятіння. Від питного меду древніх часів медовуха відрізнялася тим, що вона готувалась із фруктової, ягідної чи квасної бражки, в яку додавали трішки меду. Ця ж технологія взята за основу при виготовленні сучасної, добре відомої всім медовухи.