Сир займає чільне місце в національній кухні більшості народів світу. Меню будь-якого пристойного ресторану важко уявити без сиру і страв із нього. Як ніякий інший молочний продукт, сир дивує різноманіттям сортів і смаків. Кожен вид по-своєму оригінальний і самобутній, має свою історію і свій характер. Найбільше сиру виготовляють в Європі, де сформувалась справжня культура його споживання.

Звідки з’явився сир

Сир ледве не старший за єгипетські піраміди. Його історія оповита багатьма легендами та сказаннями. Ніхто не знає ні точної дати, ні місця його народження. Тому, наслідуючи древніх греків, ми будемо вірити, що сир з’явився з рогу достатку кози Амалфеї, що викормила самого громовержця Зевса. А от Гомер в своїй «Одіссеї» описав процес приготування сиру циклопом, котрий заточив в своїй печері Одіссея та його товаришів. Він «взяв молока половину, миттєво заквасив, тут же віджав і поклав в сплетені міцно корзини».

сирна фантасмагорія

За більш прозаїчною легендою батьківщиною сиру є Африка. Кочівник бедуїн перевозив в своєму шкіряному бурдюку коров’яче молоко. Він тривалий час скакав верхи на коневі по спекотній пустелі, а прибувши до місця призначення, помітив, що замість молока в бурдюку знаходиться якась дивна щільна субстанція жовтого кольору. Сир припав до смаку бедуїну, і він поділився своїм відкриттям з друзями та знайомими. Так почалась тріумфальна хода його величності сиру по всьому світу.

Буряк – овоч-коренеплід, котрий вважається одним із найбільш традиційних продуктів української кухні, її символом. Однак його знають та цінують і в багатьох інших країнах. Буряк – справжнє джерело корисних для людського організму речовин. А про його цілющі властивості було відомо ще в давню давнину.

Сторінками історії буряка

Предком столового, цукрового та кормового буряків вважається мангольд. Цей дикорослий овоч зустрічається і в наші часи, знайти його можна на узбережжі Чорного, Середземного, Каспійського морів, а також в Ірані, Китаї, Індії. Мангольд вирощували для споживання з оздоровлювальною метою ще приблизно в II тисячолітті до н.е.

Культурні сорти буряка

Культурні сорти буряка з’явились тільки на початку нашої ери. Першими буряк як коренеплідний овоч почали розводити перси. Згодом до них приєднались турки та римляни.

В нашу ж країну цей корисний овоч прийшов із Візантії. Перші згади про буряк датуються X-XI століттями, але найбільше поширення він отримав лише в XIV столітті. Через дві сотні років буряк почали розділяти на кормовий та столовий. Цукровий буряк з’явився XIX столітті. До речі, на думку деяких дослідників, саме вживання буряка народами Східної Європи та Балкан дозволило запобігти розповсюдженню на їх територіях епідемій чуми.

Корисні властивості буряка

Чим обумовлена шалена популярність копченого м’яса, ковбас, риби, їх щоденна присутність на наших столах і в меню елітних ресторанів? Безумовно, їх апетитним виглядом, приємним смаком, чудовим ароматом з ноткою диму. А ще вони достатньо довго зберігаються. Однак мало хто знає, хто першим придумав коптити продукти, як цей процес відбувається, і настільки корисні чи шкідливі копчені продукти для нашого організму.

Сторінками історії

Деякі джерела стверджують, що коптити м'ясо найпершими придумали фіни. За легендою, одного разу група мисливців знайшла багато згорілих і напівзгорілих тушок, котрі зостались після пожежі, що бушувала тут напередодні. Один з мисливців вирішив спробувати таке м'ясо. Він підібрав одну напівсиру тушку з приємним ароматом і підвісив її біля вогнища. Через декілька годин під дією диму аромат, що долинав від м’яса, став ще апетитнішим. А коли мисливець скуштував страву, то зрозумів, що і на смак вона теж доволі приємна.

<

Цей випадок став відомий у всій окрузі, і люди, що жили по сусідству з мисливцем, почали з задоволенням використовувати метод обробки димом або, іншими словами, коптіння в повсякденному житті.

Один з найулюбленіших овочів на нашому столі – звичайна білоголова капуста. Її вирощують на присадибних ділянках і на фермерських полях. Страви з неї готують і господині на домашній кухні, і професійні повари в елітних ресторанах. Її сміливо можна вважати дійсно національним продуктом харчування. Недарма вживання капусти українцями в кілька разів перевищує її споживання в Америці.

Історія капусти

За легендою капуста з’явилась з капель поту Юпітера, котрий в муках розмірковував про протиріччя буття. Вперше описав капусту древньогрецький натураліст Теофаст приблизно в 287 році до н.е. Капуста завжди користувалась заслуженою пошаною у всіх народів. Її широко застосовували в кулінарії і в медицині. Селекціонери виводили нові її різновиди та сорти, а письменники писали про неї книги.

На столі не пусто, коли є капуста

В Київську Русь капуста потрапила значно пізніше. Римські гарнізони, починаючи з другої половини I століття до н.е. і до середини III століття н.е., часто навідувались на територію сучасного Криму. Вони й привезли з собою багато сортів капусти та інших на той час незвичних для нашої місцевості овочів.

Цілеспрямовано вирощувати капусту наші предки почали лиш в IX столітті. Перші письмові згадки про білоголову капусту датуються 1073 роком. Цей холодостійкий і вологолюбний овоч чудово почував себе в тутешніх кліматичних умовах. Його міцні білі качани вирощувались на кожному селянському городі. Та й люди більш знатного походження теж не гидували смачною капустою. Вживали її і свіжою, і вареною. Але найбільшою популярністю користувалась капуста квашена, котра зберігала свої чудові поживні якості на протязі всього зимового періоду.

Українською кухнею неможливо не захоплюватись. Вона ввібрала в себе кращі традиції і особливості української історії та культури. Багато страв української кухні були оспівані в легендах. Згадки про них часто зустрічаються в творах письменників. Але найбільш яскраво передана любов українців до національних страв у народному фольклорі, прислів’ях. Галушка та лемішка, а хлібу перемішка. 3 попелу галушки не вдаються до юшки. Всі ці приказки присвячені одній із найулюбленіших українських страв – галушкам.

Історія галушок

Достовірних даних про те, коли і як з’явилися галушки, не існує. Вважається, що українські господині готували цю страву тоді, коли часу не вистачало, а хотілось поїсти щось смачне і поживне. І справді, що може бути простіше, ніж замісити тісто, розділити його на маленькі шматочки і зварити. Приготування традиційних вареників вимагало значно більше часу. Готували галушки на жнива і косовицю, а також на весілля, поминки та інші заходи, які передбачали велику кількість гостей.

В ті часи розрізняли щипані та рвані галушки. Перші готували, відщипуючи невеличкі шматочки від розкатаного тіста, а при приготуванні других розкатаний лист тіста просто розрізали на шматочки, подібні до звичайної домашньої локшини. З часом форми і вміст галушок змінювались і трансформувались. Сучасні господині готують переважно галушки у формі куль чи кубиків, додаючи до них крім борошна картоплю, манну крупу та інші інгредієнти. Подають галушки як окрему страву або у складі супів. Своєрідною варіацією галушок є ліниві вареники, в котрих тісто і кисломолочний сир перемішуються одне з одним.